Газета

Глинянi таблички перiоду царства Ебли пiдтверджують бiблiйнi факти про Содом i Гоморру Біблія (грец. biblos — книга) — це книга, про яку всі чули, але не всі читали або досліджували. Складається із двох основних частин — Старий і Новий Завіт. У назві «Завіт» (від івр. ברית — угода, договір, союз, завіт) лежить ідея угоди Бога з людством. Писалась протягом 1500 років, більше ніж сорока авторами, які, переважно, не були знайомі між собою, жили в різні історичні епохи і належали до різних верств суспільства. Наприклад: Мойсей — політик, Ісус Навин — воєначальник, Соломон — цар, Амос — пастух, Матвій — митник, Петро — рибалка, Лука — лікар, Павло — рабин... Дехто з наших читачів інколи запитує: «Наскільки достовірна ця книга?» Ось деякі незаперечні аргументи на її користь: Неушкодженість тексту протягом тисячоліть. Численні пророцтва, які збулись. Історичність біблійних подій і життєдіяльності Христа Ісуса. Випробування часом і переслідуваннями. Археологічне підтвердження. Завдяки археології ми знаємо, що зміст Біблії — це правдива інформація, підтверджена цією наукою. Нельсон Глек, відомий археолог, писав: «Можна категорично стверджувати: жодне археологічне...

Атеїзм — шлях в нікуди З якого часу на землі з’явились атеїсти? Де в історії людства перша згадка про них? Відповідь на це питання не знайти! Але відомо, що заперечували існування Бога дуже давно. Тільки випадки ці були поодинокі, і до таких людей ставились, як до тих, хто втратив здоровий глузд. У наші часи все по-іншому. Вислів: «Я — атеїст», нікого не дивує. На жаль! Навіть, щоб виправдати своє безбожжя, дехто посилається на науку, мовляв, «чим більше людство стає освіченим, тим менше віруючих». Що відповісти на це? Хибна позиція! Бо є чимало прикладів того, як з часом та ж наука відкидала те, що зовсім недавно вважала істиною. Довелося мені побувати в багатьох музеях, але один вразив більше за інших й залишився в пам’яті надовго. Це музей анатомії людини в місті Портланд. Тут всі експонати, так би мовити, - «натуральні». Не всі були мені цікаві, деякі не зрозумів, але з кожним кроком все глибше вражало, наскільки досконала і непроста ця річ — наше...

Що посієш – те і пожнеш “Посієш думку – пожнеш вчинок. Посієш вчинок – пожнеш звичку. Посієш звичку – пожнеш характер. Посієш характер – пожнеш долю”. Це древній, дуже відомий вислів. Навіть про авторство ідуть дискусії. Проте нас цікавить інше – цей вислів насправді є законом (що посієш – те і пожнеш), який неодмінно працює! Працює тисячоліттями! І ніхто, і ніяк не може його ні відмінити, ні обійти. Чому? Тому, що Той, Хто його встановив, пильно слідкує за тим, щоб він виконувався. І це всі знають. Але в житті зустрічається величезна кількість людей, які в своїх негараздах шукають «винного», а коли приходить щось добре, то це чомусь записується на свій особистий рахунок. Всі без винятку щось сіють, а потім збирають. Хтось збирає одразу, хтось пізніше, а хтось вже наприкінці свого життя. При цьому ніхто не відмовляється збирати добрий «врожай», а от поганий «врожай»… Що робити, як уникнути, чи є взагалі можливість «списати» такий прибуток? І хто може допомогти його скасувати? Вихід є –...

Ціль життя «Кожна душа прагне щастя та сенсу» — казав Фома Аквінський. А премудрий цар Соломон, роздумуючи над життям та шукаючи в ньому сенс, зробив невтішний висновок: «Й ось усе це марнота та ловлення вітру, і немає під сонцем нічого корисного!..» (Кн.Еклезіястова 2:11). Все те, до чого так прагнуть люди, не принесло йому в кінцевому результаті того внутрішнього задоволення, якого так очікують. Постійні розчарування в багатстві, великих досягненнях, у жіночих втіхах і у всьому подібному примусили його шукати іншого, більш глибокого сенсу життя. Чи знайшов він його? Так! Наприкінці свого життя він робить ще один, але вже зовсім інший висновок: «Бійся Бога і виконуй Його заповіді, бо належить це кожній людині!» Спробуємо й ми розібратися в цьому найважливішому питанні життя людини.  ЧИТАТИ ЗАВАНТАЖИТИ...