Біблія (грец. biblos — книга) — це книга, про яку всі чули, але не всі читали або досліджували.

Складається із двох основних частин — Старий і Новий Завіт. У назві «Завіт» (від івр. ברית — угода, договір, союз, завіт) лежить ідея угоди Бога з людством.

Писалась протягом 1500 років, більше ніж сорока авторами, які, переважно, не були знайомі між собою, жили в різні історичні епохи і належали до різних верств суспільства. Наприклад: Мойсей — політик, Ісус Навин — воєначальник, Соломон — цар, Амос — пастух, Матвій — митник, Петро — рибалка, Лука — лікар, Павло — рабин…

Дехто з наших читачів інколи запитує: «Наскільки достовірна ця книга?»

Ось деякі незаперечні аргументи на її користь:
1. Неушкодженість тексту протягом тисячоліть.
2. Численні пророцтва, які збулись.
3. Історичність біблійних подій і життєдіяльності Христа Ісуса.
4. Випробування часом і переслідуваннями.
5. Археологічне підтвердження.

Завдяки археології ми знаємо, що зміст Біблії — це правдива інформація, підтверджена цією наукою. Нельсон Глек, відомий археолог, писав: «Можна категорично стверджувати: жодне археологічне відкриття не суперечить Біблії».

Без сумніву, найбільша знахідка минулого століття — манускрипти берегів Мертвого моря. Це сенсаційне відкриття трапилося в 1947 році. Молодий бедуїн Моххамед Ед-Дін із племені Тааміра, випасав своїх кіз і, помітивши зникнення однієї з них, подався шукати її в навколишніх ущелинах. За 12 км від Єрихона, на висоті 300 м над рівнем Мертвого моря була знайдена печера з двома входами: один високий вузький, другий настільки низький і тісний, що пробратися через нього можна лише повзком. Всередині вона була довжиною вісім метрів, шириною — два, висота сягала двох з половиною-трьох метрів. Прохід був устелений черепками із глиняного посуду. Під стіною стояло вісім цілих глеків. В одному були сувої шкіри, повністю списані стійкими чорнилами.

Не розуміючи, що це, бедуїн відніс знахідку в Віфлеєм до антиквара. Той, в свою чергу, до сирійського монастиря св. Марка, що в старому кварталі Єрусалима.

Наступне сховище знайдене в 1949 році, де було близько 600 уривків стародавніх рукописів.

В 1952 році знайдена найсенсаційніша печера. За своєю цінністю вона не поступалась першій. Тут було близько 10 000 уривків рукописів.

В 1954 році бедуїни відшукали ще чотири, де було небагато уривків з текстами. Проте в 1956 році тими ж таки бедуїнами знайдена чергова печера, котра не поступалася за своєю цінністю першій і четвертій.

А в 1975 році група італійських археологів знайшла в Тель Мардіху (Сирія) цілу бібліотеку з більш ніж п’ятнадцятьма тисячами глиняних табличок періоду царства Ебли (2400–2250 рр. до Різдва Христа). Це найдревніші з найдених писемних пам’яток. Цікаве те, що вони підтверджують біблійні факти про Содом та Гоморру, містять опис творіння і потопу, а також багато імен, які зустрічаються в Біблії.